Василь Сухомлинський хронологічна таблиця

Василь Сухомлинський біографія скорочено

Народився	28 вересня 1918 с. Василівка, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Українська Держава
Помер	2 вересня 1970 (51 рік) с. Павлиш, Онуфріївський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	УНР, СРСР
Діяльність	педагог, письменник, журналіст
Науковий ступінь	кандидат педагогічних наук (1955)
Вчене звання	член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР (1957), член-кореспондент Академії педагогічних наук СРСР (1968)

Василь Сухомлинський хронологічна таблиця

28 вересня 1918 р.	Народився Василь Олександрович Сухомлинський в селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області (за тогочасним адміністративно-територіальним поділом — Василівська волость Олександрійського повіту Херсонської губернії) у незаможній селянській родині. Його батько, Олександр Омелянович, працював по найму як тесляр і столяр у поміщицьких економіях та заможних селянських господарствах. Брав участь у керівництві кооперацією та місцевим колгоспом, виступав у пресі як сількор, завідував колгоспною хатою-лабораторією, керував трудовим навчанням учнів (з деревообробної справи) у семирічній школі. Мати майбутнього славетного педагога працювала в колгоспі. Разом з чоловіком вона виховала, крім Василя, ще трьох дітей — Івана, Сергія та Меланію, які потім стали вчителями. Василь Сухомлинський навчався спочатку у Василівській семирічці, де був одним із кращих учнів.
Улітку 1934 р.	Вступив на підготовчі курси при Кременчуцькому педінституті і того ж року поступив на факультет мови та літератури цього вузу. Проте через хворобу 1935 р. змушений був перервати навчання в інституті.
1934 р.	Сімнадцятирічним юнаком розпочав Василь свою практичну педагогічну роботу.
1935-1938 рр.	Викладав українську мову і літературу у Василівській та Зибківській семирічних школах Онуфріївського району.
1936 р.	Сухомлинський продовжив навчання на заочному відділі Полтавського педагогічного інституту, де спершу здобув кваліфікацію учителя української мови і літератури неповної середньої школи.
1938 р.	Здобув кваліфікацію викладача української мови і літератури середньої школи.
З 1938 р. і до початку Великої Вітчизняної війни	Василь Олександрович працював в Онуфріївській середній школі учителем української словесності, а через деякий час — і завідуючим навчальною частиною школи.
У липні 1941 р.	Війна внесла свої корективи у розмірений ритм життя: Василя Олександровича було призвано до війська. Закінчивши військово-політичні курси у Москві, одержав військове звання молодшого політрука
З вересня 1941 р.	Він – політрук роти у діючій армії.
9 лютого 1942 р.	В бою за село Клепініно під Ржевом дістав тяжке поранення і понад чотири місяці лікувався в евакогоспіталях.
Червень 1942 р. – березень 1944 р.	В. Сухомлинський працював директором середньої школи і вчителем російської мови і літератури у селищі Ува Удмуртської АРСР.
Навесні 1944 р.	Василь Олександрович разом із дружиною Г. І. Сухомлинською виїжджає в Україну, у щойно визволений Онуфріївський район Кіровоградської області. Упродовж чотирьох років він працював завідувачем районного відділу народної освіти і одночасно викладав у школі.
25 серпня 1945 р.	Найперша його публікація — «Перед новим навчальним роком» — з’явилася в «Ударній праці». Саме в цей період Василь Олександрович дебютує у пресі — онуфріївській районці «Ударна праця» та обласній газеті «Кіровоградська правда» — із статтями на педагогічні теми.
1948 р.	В. О. Сухомлинського призначають, на його прохання, директором Павлиської середньої школи. Цим навчальним закладом він керував до останку життя, двадцять три роки у Павлиші стали найпліднішим періодом його науково-практичної та літературно-публіцистичної діяльності. Василь Олександрович доклав чимало зусиль, аби піднести пересічну сільську школу на рівень найкращих у тодішньому СРСР загальноосвітніх навчальних закладів, щоб перетворити її на справжню лабораторію передової педагогічної думки і якнайповніше узагальнити набутий досвід. І він досяг поставленої мети, насамперед завдяки власній винятковій працьовитості, постійному творчому горінню, твердій, безкомпромісній вимогливості як до себе, так і до всього педагогічного колективу.
З 1949 р.	Василь Олександрович виступає не тільки у місцевій періодиці, а й у республіканських та всесоюзних, а згодом і зарубіжних виданнях.
1955 р.	Він успішно захищає у Київському державному університеті кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально-виховної роботи».
1956 р.	З’являється його перша велика монографія «Виховання колективізму у школярів».
Наприкінці 1950-х років	Виходять друком одна за одною такі ґрунтовні праці В. Сухомлинського, як «Педагогічний колектив середньої школи» та «Виховання радянського патріотизму у школярів».
З 1957 р.	В. Сухомлинський — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР.
З 1958 р.	Сухомлинський — Заслужений учитель УРСР.
1960-ті роки	Василь Олександрович піднявся на найвищий щабель своєї педагогічної творчості. Саме тоді з особливою виразністю і силою виявився його яскравий і самобутній талант педагога-дослідника й педагога-публіциста, саме в ті роки написав він найкращі книги, статті, художні твори для дітей та юнацтва. До найголовніших, найґрунтовніших творів В. Сухомлинського, опублікованих з 1960 р., належать: «Як ми виховали мужнє покоління», «Духовний світ школяра», «Праця і моральне виховання», «Моральний ідеал молодого покоління», «Сто порад учителеві», «Листи до сина», «Батьківська педагогіка», «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості» і особливо— «Павлиська середня школа» та «Серце віддаю дітям» (1969). Остання праця витримала вже кільканадцять видань, вона була удостоєна першої премії Педагогічного товариства УРСР (1973) і Державної премії УРСР (1974).
У 1968 р.	Йому присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці. Був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.
2 вересня 1970 р.	Серце Василя Олександровича Сухомлинського перестало битися. Втім, фізична смерть не поклала край життю його творчих надбань, не зупинила його жертовного служіння школі, учительству, вітчизняній педагогічній науці. «Людина, — любив повторювати педагог, — народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний». Ці проникливі слова можна і треба віднести й до самого Василя Олександровича, адже саме вони були тим категоричним імперативом, якому завжди і всюди слідував він у своєму недовгому, але яскравому й напрочуд плідному житті Педагога. Все найцінніше, створене ним, назавжди увійшло до скарбниці вітчизняної педагогіки та національної духовної культури.
Після смерті	З’явилися окремими виданнями праці «Народження громадянина», «Методика виховання колективу», «Розмова з молодим директором школи», «Як виховати справжню людину».

Василь Сухомлинський хронологічна таблиця

Василь Сухомлинський хронологічна таблиця

Біографії

Розділи

Посилання