Andrii Holishevskyi Psychologist
Andrii Holishevskyi Psychologist
Психолог-консультант. ACT, MBSR, CBT. e-mail: mymentalcast@gmail.com
Read 7 minutes

Як бути «ок», коли все «не ок» або функціональні адаптивні стратегії в умовах невизначених обставин.

Стрес, тривога, невпевненість, передчуття чогось поганого, невизначеність стали майже постійними супутниками нашого сьогодення. Кожен з нас, так чи інакше, відчуває вплив цих природних реакцій нашого організму на буденні процеси та на благополуччя в цілому. Безумовно, війна, як раптова драматична подія, має вплив на кожного з нас, змінила сталий уклад життя та плани на майбутнє, а також послужила приводом для більш складних та глибинних змін на рівні переконань, цінностей та філософії життя.
Як будь-яка катастрофічна ситуація (війна, природні катаклізми, втрата та інші травмуючи події), вона має свої етапи та характеристики. Шок, з його станами деперсоналізації та дереалізації, був періодом перших днів та тижнів, поступово за майже 3 роки змінився на етап невизначеності, так званий «туман війни». Ми навчились «виживати», сигнали повітряної тривоги вже не так шокують, переміщення військової техніки та перевірки документів стали буденним явищем і ми до цього майже звикли але чи навчилися ми «жити»? Жодна адекватна людина не мріє та не бажає жити в умовах війни але чи є адаптивні стратегії в умовах невизначеності характерними тільки для війн?
Отто Шармер, старший викладач Массачусетського технологічного інституту та автор теорії U, визначає моделі світосприйняття через ключові характеристики щодо впливу їх на людей та поведінкові стратегії відповідно етапу. Тобто час, коли навчалися та починали свою кар’єру наші батьки (70-80 роки 20-го сторіччя) можна характеризувати як SPOD-світ. S – Steady – стійкий, P – Predictable - передбачуваний, O – Ordinary - звичайний, D – Definite – визначений. З 80-х років 20-го сторіччя й до 2020 року період був VUCA – світ. V – Volatility - нестабільний, U – Uncertainty - невизначений, C – Complexity - складний, A – Ambiguity – неоднозначний. Підставою для таких змін у характеристиках часу стали технологічні прогреси які розвивалися швидше за зміну одного покоління іншим і це, безумовно, мало вплив на ментальні звички та світосприйняття людей.
Але з 2020 року світ перейшов у наступний етап, якій характеризується як BANI – світ. B – Brittle - крихкий, A – Anxious - тривожний, N – Nonlinear - нелінійний, I – Incomprehensible – незрозумілий. Тобто стани постійної тривоги, очікування чогось поганого, пасивність у прийняти рішень на тлі невизначеності, залежність від новин та медіапотоку стають звичайними явищами у усьому світі. Тому засвоєння нових адаптивних навичок, розвиток стресостійкості, навчання протягом життя, фокус на самотерапію для зцілення себе від ментальних травм - все це актуально як для нас у період війни, а також буде актуально після війни та для будь-якого місця у нашому сучасному світі на багато років у майбутньому.

Страх, тривога, паніка та будь-які стресові стани є нормальною захисною реакцією нашого організму на нетипові для нашого досвіду ситуації. Але як це «працює» на рівні нейрофізіології? Давайте трохи пофантазуємо та уявимо сучасний торгівельний центр, такій, в якому більшість з нас час від часу проводить свій вільний час з метою щось купити або просто розважитися. Це велика будівля з великою кількістю різноформатних магазинів, кафе, а також з розважальною зоною, кінотеатром та супермаркетом. Для того, щоб це все безперебійно працювало та відвідувачам було приємно проводити свій час в торгівельному центре, задіяно багато різних систем вентиляції повітря, ліфтів, ескалаторів, автоматичних систем розкривання-закривання дверей, аудіосповіщень та інших. І ось уявимо, що усі центри керування усіма системами торгівельного центру знаходяться у темному, закритому залі кінотеатру та керуються виключно сигналами які поступають від різноманітних датчиків, розташованих по всій зовнішній та внутрішній поверхні торгового центру та інформації що час від часу з’являється на екрані. Кіномеханік, це автономна система на зразок окремого комп’ютера з системою штучного інтелекту, тобто постійно збирає та фіксує інформацію від усіх датчиків, має вплив на керівників, відповідальних за роботу різних систем та автономно запускає фільми на екрані. Так ось одного літнього дня зовнішні датчики фіксують збільшення температури а центр, якій відповідає за роботу систем вентиляції та кондиціювання внутрішнього повітря не має автоматичних налаштувань для такої температури та кіномеханік надає відповідний наказ, щоб інші центри керування систем зробили наступне: зачинили вікна, по можливості тримали двері зачиненими, додали додаткової потужності центру вентиляції і таким чином зменшили температуру повітря у приміщення для рівня комфортної. Наслідком цієї ситуації буде нова програма налаштувань при реагуванні на збільшення зовнішньої температури. Це – еустрес, тобто адекватна реакція на зміни у зовнішньому середовищі, яка призвела до формування нової корисної програми реагування.
Наступна ситуація. Так саме зовнішні датчики фіксують суттєве збільшення вітру та зменшення зовнішньої температури, зменшення яскравості сонця через насування хмари, так як це відбувається дуже швидко, то у системи вентиляції немає відповідної програми, а кіномеханік за декілька годин до цього дивився фільм про кліматичну катастрофу і під впливом сюжету стрічки надає наказ різко збільшити температуру у приміщення, закрити повністю усі двері, увімкнути систему оповіщення та заблокувати каси в усіх магазинах. Це призводить до того, що велика кількість відвідувачів прямує до виходів з торгівельного центру, стається перезавантаження ліфтів та ескалаторів і вони перестають працювати. Додатково люди будь яким способом намагалися вийти з приміщення з дуже високою та некомфортною температурою, що додатково призвело до тисняви. За декілька хвилин хмара пройшла та вітер зник але наслідки імпульсивних наказів кіномеханіка ще довго відчувалися на роботі торгівельного центру. Це – дістрес, тобто неадекватна реакція на зміни у зовнішньому середовищі, яка призвела до деструктивних наслідків.

Так приблизно працює наш мозок.

Чи можна уникнути змін зовнішнього середовища? Ні.

Чи можна уникнути неадекватних реакцій, які призводять до деструктивних наслідків? Так.
Чи міг «кіномеханік» розділити трансляцію на екрані на різні частини: фільм (тобто минуле), інформація від датчиків і камер (тобто теперішній час) та прогнозування (тобто майбутне) та при прийнятті рішень керуватися тільки актуальною інформацією що стосується ситуації?

Так і це називається усвідомленістю.

Відчуття у нашому тілі від різних емоційних станів регулюються роботою нервових систем людини (ЦНС, ВНС). «Думка», що надає імпульс спонукає активації симпатичної або парасимпатичної нервових систем, які в свої чергу, можуть або мобілізувати ресурси організму для реакції «бій або біжи» або іммобілізувати ресурси для реакції «завмри». Також багато реакцій у нашому тілі відбувається автоматично, поза межами свідомості людини. Це обумовлено еволюційними процесами, які відбувалися сотні тисяч років з метою забезпечення виживання людини у небезпечному середовищі того світу. На зараз світ змінився але наші еволюційні надбання так і залишись з нами. Тому абсолютно еволюційно обумовлені наші базові емоції такі як радість, здивування, сум, гнів, страх і огида, які є захисними механізмами та механізмами «запам’ятовування» ситуацій, з якими зустрічається людина протягом свого життя, з метою підкріплення та прагнення або уникнення.
Поведінкові моделі людини є наслідками взаємозалежного взаємозв’язку між думками, емоціями та поведінкою. Думки, безпосередньо впливають на емоції та поведінку та навпаки. Укорінені думки часто стають переконаннями та автоматично впливають на поведінкові моделі людини поза межами усвідомлення. Але наші погляди та переконання часто формуються не на підґрунті об’єктивних думок, а на випадковому досвіді нашого юнатства та/або під впливом батьків, «вихователей», суспільства і часто не є адекватними та функціональними щодо вирішення життєвих проблем дорослої людини в сучасному світі. Однією з ключових рис дорослої, зрілою людини є суб’єктність або автономність. Це перш за все усвідомлення того, що людина здатна задовольнити власні життєві потреби, роблячи для цього відповідні дії, а не покладатися та звинувачувати зовнішні обставини таки, як час, епоху, оточення, родину, інших людей тощо. Також, усвідомлення суб’єктності допомагає адекватно сприймати та аналізувати новини, інформацію з соціальних мереж та інший медіаконтент, якій безперервним потоком заполоняє наш інформаційний простір.

Просте запитання: «А як це впливає безпосередньо на мене ?» чи «Як я можу вплинути на це?» може допомогти знизити вплив емоційних реакцій та дозволить критично подивитися на ситуацію.
Також важливою для сьогодення є навичка формування реалістичних очікувань.
Так, очікування створюють відчуття впорядкованості і передбачуваність, на які ми розраховуємо, коли щось плануємо. Іншими словами, очікування - це віра в подію, яка може відбутися в майбутньому. Це потенційна форма псевдореальності, яку ми з нетерпінням чекаємо як прояв в нашому житті. І для цього ми з нетерпінням чекаємо, щоб світ навколо нас узгоджувався з тим, чого ми хочемо, щоб ми могли завжди відчувати реальність, яка відповідає нашим очікуванням. Очікування — це переконання, орієнтоване на майбутнє. Це може бути реалістичним або нереалістичним. У деяких випадках люди можуть стати настільки прив’язаними до своїх очікувань, що не зможуть побачити реальність ситуації. Це може перешкодити їм вжити заходів або прийняти рішення, які б відповідали їхнім інтересам. Очікування можуть викликати значний стрес, якщо вони не збігаються з реальністю.
Що можна задіяти, коли є негативні відчуття від очікувань?
Перш за все усвідомити, що очікування можуть бути нереалістичними.
Реалістичні очікування – це розуміння та прийняття, що винагорода може бути непередбачуваною, а самі розчарування не несуть загрози життю та спробувати відокремити очікування від уподобань. Врешті-решт очікування за своєю суттю не бувають поганими чи добрими, буває негативною чи позитивною наша реакція, а це ми можемо контролювати.

Так як емоції це те, що дає нам можливість «переживати життя» та рушійна сила нашої мотивацій і досягнень ми маємо розвивати навички емоційної регуляції, тобто мати здатність долати стрес у спосіб, якій передбачає вміння легко пристосовуватися та відновлюватися. Для цього у нашому щоденному графіку має бути «час турботи про себе». Це час спрямований на власні потреби та визнання власної цінності. Вміння розпізнавати та задовольняти свої фізичні й емоційні потреби: сон, фізичні вправи, медитації, час на природі та все те, що може покращити фізичне та психічне самопочуття.

Тож будьде завджи "ок" навіть коли все "не ок"!

7 views
Add
More
Andrii Holishevskyi Psychologist
Психолог-консультант. ACT, MBSR, CBT. e-mail: mymentalcast@gmail.com
Follow