Це мало статися

Знайомство з нею відбулося у 2020 році. То був літній день. Один з тих літніх днів, коли в офісі постійна ворожнеча між колегами за те, чи буде кондиціонер увімкненим, чи ні. В колцентр компанії, де я працював, потрібна була дівчина для запису пацієнтів до лікарів. Ось вона прийшла. Дівчина. Трясця, В...я.

І все було б чудово. Але я сподівався, що прийде якась красива кобіта, типу Я., тільки доросліша. Бо Я. тоді мала 19 років і витрачати час на ті всі "штуки" я не хотів. Але то була В....я. Ну типу на трієчку. Тоді вона була для мене черговою сірою мишкою серед нас — офісного планктону. Це вже зараз я бачу в ній красуню.

Зараз для мене це дівчина, в якій я впевнений, яку не проти бачити за свою супутницю життя, і яка для мене являється чи не найвродливішою дівчиною Всесвіту. О так, Всесвіт! Я їй дав ім'я — Наднова. Це ми так жартували з нею. Типу жив собі Сашка. Нікого не займав, мав своє уявлення про відносини, і тут бац — В...я.

Моя еволюція в поглядах за цей час була цікавою. Місцями болісною. Головною сильною і водночас тривожною стороною, є наша чесність та відкритість один перед одним. Ця відкритість дала змогу пережити на своєму шляху такі моменти, які деякі пари не проживають за все своє подружнє життя. І мова йде не тільки про нас як про пару. Тут скоріш підійде оте старе забуте поняття людина. Це чи не найближча по духу та поглядам на цей час представниця гомо-гомо сапієнс в моєму оточенні.

Та в певний момент часу турбулентність стала такою, що ми не витримали та припинили свої відносини. Можна придумувати безліч причин. Однак факт в тому, що з мого боку це була слабкість і несерйозність.

Частина мене хотіла бути з нею все життя, частина досі сприймала несерйозно. Це ж так, чисто пошпехатися на корпораті. І десь я не усвідомлював всю серйозність її ролі в моєму житті. І це есе якраз направлене на те, щоб я сам собі дав відповіді.

Виявилося важко підібрати слова для опису цієї дівчини. Іноді хочеться її прибити, а через секунду трахати так, щоб сквірт був як фонтан на площі святого Петра у Ватикані. Це перше, що приходить в голову.

Це про прозорість у відносинах, про яку всі так мріють, це про висоту почуттів на ментальних рівнях. Не цю прив'язаність, набуту суто на статевих центрах. Це про резонанс ефірних, астральних та ментальних тіл(привіт, езотерика). Так, не всіх центрів, однак точно у всіх цих тілах. І також це про титанічну роботу над собою. Над своїм его. А воно в мене розміром з Гаргантюа. Що таке Гаргантюа? Подивіться "Інтерстеллар", будь ласка.

Так, ця розповідь дещо егоїстична. Егоїст розповідає про своє бачення відносин. Дещо неприємно мені самому. Хто ж любить, коли риються у його брудній білизні? Тому залишу це як вступне слово. Хоча, можливо, завтра, перечитавши цей текст, в мене пропаде бажання говорити про цю частину життя.